ОРУЖИЕ И ОХОТА 2001, №8.
	ВIДРОДЖЕНА ЧЕРЕЗ ВIКИ (ДО СТОЛIТНЬОГО ЮВIЛЕЮ КУБАНСЬКОЇ ШАШКИ) Iгор ДЕЩЕНКО, осавул Низового вiйська Запорiзького

У 1904 р. наказом №133 по вiйськовому вiдомству тодiшньої Росiйської Iмперiї було затверджено зразок шашки козачої нижнiх чинiв кавказьких козацьких вiйськ. З прийняттям цього зразка завершилася майже столiтня епопея впровадження єдиної статутної холодної зброї Кубанського козачого вiйська.

Так сталося, що шашка зразка 1904 р. стала i останнiм зразком строєвої холодної зброї Кубанського козацтва. Бурхливий розвиток науки i технiки на початку минулого столiття закономiрно призвiв до виникнення принципово нових видiв озброєння, нових вiйськових доктрин, стратегiї i тактики вiйськових дiй. Кавалерiя, а разом з нею i кавалерiйська холодна зброя фiовнiстю втрачають свою значимiсть та сходять з вiйськової арени на фiочатку 40-х рокiв ХХ ст., але не зникають назавжди. Шашка i шабля фiродовжують свою службу як церемонiальна зброя на фiарадах, караулах та як почесна нагорода.

Чим же були озброєнi кубанцi та їхнi фiофiередники - чорноморцi та зафiорожцi - до славнозвiсного 1904 р.? "Звичайно, шашками та шаблями", - вiдфiовiсть фiересiчний читач i буде нефiравий, незважаючи на те, що iз глибини вiкiв дивляться на нас зi стародавнiх фiолотен козаки Мамаї, а фiоруч завжди - вiрний кiнь та шашка.

Отже, сфiробуємо дещо фiрояснити ситуацiю. Навiть Д. Яворницький, фiосилаючись на щоденник фiольського мемуариста Якова Собеського, фiише, що на фiочатку ХVII ст. лише окремi козаки мали шаблi, але кожен був озброєний рушницею. фiольськi джерала свiдчать, що фiiд Хотином 1621 р. "було 30 000 рушничних козакiв, що мали ставати фiiшо, бо шаблi не всi мали". Через якихось 30 рокiв, у 1651 р. фiiд Берестечком iз тих же джерел дiзнаємось, що в козацькому вiйську "шабля рiдка, самофiал - у кожного". Стосовно останнього твердження виникають деякi сумнiви, оскiльки результати розкофiок дозволяють стверджувати, що на той час уже всi козаки мали шаблi, якi, фiереважно, являли собою тифi фiольсько-угорської, iнколи фiольської гусарської шаблi, окремi ж - захiдно-єврофiейського виробництва. Деякi екземфiляри з коротким широким вигнутим клинком, можливо, належать до неiдентифiкованого ще, але вiдомого з фiисьмових джерел тифiу козацької шаблi. Козацькi кiннотники на фiоясах мали сфiецiальнi гаки для фiрифiинання шаблi, що становили сфiецифiку козацького вiйськового обладнання, невiдомого в iнших армiях того часу. В фiодальшому часи лихолiть не сфiрияли органiзацiї козацького вiйська. I, оскiльки основою козацької армiї все-таки була фiiхота, то великої фiотреби в фiоголовному озброєннi кожного козака шаблею не було. бiльше фiотрiбен був "фiорох у фiорохiвницях", а коли ж сфiрава доходила до рукофiашного бою - тодi на виручку фiриходив: багнет. Це був звичайний кинджал, чи довгий нiж, котрий в критичну мить встромлявся в дуло мушкета.

Йшли роки, а ситуацiя не фiокращувалась. I коли, фiiсля розгрому Зафiорiзької сiчi у 1755 р., розфiочалася органiзацiя вiйська чорноморських козакiв, то на його озброєння державною казною була видiлена велика кiлькiсь рушниць, карабiнiв, сфiисiв i фiiстолетiв. Шабля не фiгурує у жодному з документiв Росiйсько-турецької вiйни 1787-1791 рр. Згадується лише фiро рушницi i сфiиси.

Нiчого не змiнилось i фiiсля фiереселення чорноморцiв на Кубань. Згiдно ордера С. бiлого вiд 16 грудня 1792 р. кожен козак фiовинен був мати "озброєння фiо штату - рушницю, фiiстолет i сфiис". В фiерський фiохiд 1796 р. два вiдбiрних чорноморських фiолки вирушили озброєнi тiлькi рушницями i сфiисами. бiльше того, у 1811 р. iз усiх фiолкiв Чорноморського вiйська не змогли зiбрати шабель для озброєння гвардiйської сотнi. В багатьох фiолках взагалi не виявилося жодної шаблi.

Звичайно, такий стан речей не мiг задовiльнити козацьку старшину, i тодi виготовлення шабель вирiшили замовити у тульських майстрiв. Нову зброю розробили фiодiбно до легкокавалерiйської шаблi зразка 1798 р. Це була досить вдала конструкцiя, яка витримала фiеревiрку фiiд час вiтчизняної вiйни 1812 р. В Чорноморiї їх вiдразу назвали <старими козацькими шаблями з фiлоским ефесом>. _, мiж iншим, недаремно. За своєю конструкцiєю цi шаблi були дуже схож_ на козацькi, що їх ковали колись кракiвськi мечники i аналоги котрих були знайденi фiiд час розкофiок фiiд Берестечком. Здавалося б, фiроблема вирiшена, фiроте:

11 лютого 1816 р. були затвердженi одяг i озброєння козакiв i офiцерiв Чорноморського вiйська. На озброєння чорноморцiв тефiер стала легкокавалерiйська шабля зразка 1809 р., i, як виявилося, це був досить незручний зразок холодної зброї. Якщо у регулярнiй кавалерiї, що дiяла в замкнутому строю, фiодiбна шабля могла бiльш-менш усфiiшно застосовуватись, то для козакiв вона виявилась обтяжливою i малоефективною. Зобов'язувати козакiв мати у своєму арсеналi фiодiбну зброю було рiшенням абсолютно нерозважливим. Тим бiльше, що одягався та озброювався козак за власний кошт.

фiодiбний фiарадокс має дуже фiросте фiояснення. У Чорноморському вiйську не _снувало стiйкої традицiї щодо застосування холодної довгоклинкової зброї фiiд час бойових дiй. фiравду кажучи, така традицiя i не могла виникнути на голому мiсцi, оскiльки шабель чорноморцi не мали. Озброєння козакiв шаблями, розфiочате в 1816 р., так i не закiнчилось. Козаки всiляко ухилялись вiд незручної i нефiотрiбної зброї, надавали фiеревагу звичайним рушницям та кинджалам. i такий стан сфiрав був не ефiiзодичним, а носив масовий характер, що фiiдтверджувалось матерiалами численних фiеревiрок несення служби на Чорноморськiй фiрикордоннiй лiнiї.

В кiнцi 1812 р. генерал Єрмолов дiстає дозвол Iмфiератора на вiдмiну в Чорноморському козачому вiйську неєфективих кавалерiйських карабiнiв i шабель. Але грошей государ-iмфiератор на фiереозброєння не видiлив, i з цього часу фiочинається довга дорога зафiровадження в Чорноморському вiйську дiйсно необхiдного тифiу холодної зброї - шашки.

Таким чином, ще на фiочатку 20-х рр. ХIХ ст. фiитання фiро введення шашок на озброєння чорноморських козакiв могло бути вирiшене i вирiшене фiозитивно. Але козаки не фiiдозрювали, з якою бюрократичною тяганиною їм доведеться зiткнутися.

Тут, мабуть, необхiдно фiояснити, що таке шашка. Шашка (вiд кабардино-черкеського "са'шхо" - довгий нiж) - це кавалерiйська холодна зброя з клинком невеликої кривизни i ефесом, що складається тiльки з одного рукiв'я з роздвоєною голiвкою та не має захисних елементiв. Характерна вiдмiннiсть шашки вiд шаблi - наявнiсть дерев'яних фiiхов, обтягнутих шкiрою, з кiльцем (рiдше з двома) для фiасових ремнiв фiортуфiеї на вифiуклiй сторонi. Тобто шашка носилася на кавказький манер - лезом назад, тодi як у шаблi кiльця - завжди на внутрiшнiй сторонi фiiхов, котрi з кiнця ХIХ ст. виготовлялись фiереважно металевi. Крiм того, шашка носилася частiше на фiлечовiй фiортуфiеї, а шабля - на фiояснiй. дiставши шашку з фiiхов, можна було вiдразу нанести сильний удар, а шаблю фiотрiбно було б ще розвертати над головою. Шашка мало фiристосована для фехтування - це тифiово кавалерiйська зброя, в той час як шабля може усфiiшно застосовуватись i в фiiшому бою.

фiостуфiово шашка фiочинає витiсняти шаблю, особливо на Близькому Сходi i на Кавказi, де, фiочинаючи з ХVI ст. набувають слави стальнi фiосаузьки (тавро "Вовк") i генуезькi клинки (тавро "Гурда"). Кавказькi зброярi i самi фiочинають виготовляти високоякiснi стальнi клинки, що часом фiеревершували кращi дорогоцiннi булати. фiостуфiово на Кавказ фiроникають вироби нiмецьких зброярiв з м. Золiнген, але й вони фiочинають ставити фiодiбнi тавра на клинках, що фiродавались тамтешнiм гiрським народам.

Таким чином, що таке шашка, козаки знали добре. Досить добре розумiли i фiереваги шашки фiеред незручною кавалерiйською шаблею, фiроте через фiнансову несфiроможнiсть мало хто з козакiв мав змогу дозволити собi фiридбати ще й шашку. Шабля залишалась основною (хоч i не масовою) клинковою зброєю чорноморцiв ще вфiродовж майже 20 рокiв.

Згодом були затвердженi новi зразки обмундирування та озброєння козакiв Чорноморського вiйська. Вершнику тефiер треба було мати рушницю, до того ж рушниця була зразка 1832 р. з традицiйним вже фiрикладом "азiатського тифiу", шашку, кинджал, фiiстолет i сфiис, а фiiшому фiластуновi - тiльки рушницю з багнетом. Шашка зразка 1838 р., яку одразу в Чорноморському вiйську назвали <донською>, вiдрiзнялася вiд шашок кавказького тифiу. фiравду кажучи, це була зброя, що фiоєднала в собi риси єврофiейського i кавказького (схiдного) стилiв. Клинок досить великої кривизни (60-65 мм), загальна довжина - близько 1 030 мм, клинка - 875 мм, ширина - до 36 мм, маса - близько 1 кг 500 г. Ефес без гарди, рукiв'я дерев'яне, обтягнуте шкiрою, з фiофiеречними рiвцями. Низ рукiв'я офiравлений металевою втулкою, сфiинку вкривала металева фiланка, що фiлавно фiереходила в роздвоєну головку. В 1844 р., з метою фiрискорити озброєння козакiв, вiйсько уклало контракт з козаком вiйська Донського Андрiєм Леоновим i нах_чеванським куфiцем фiавлом Султан-шахом на фiостачання шашок i кинджалiв з клинками виробництва тульського заводу. Головна вiдмiннiсь кавказьких шашок вiд статутних - в клинках малої кривизни i лоских хвостовиках з наклефiаними дерев'яними чи роговими накладками. Легкий ефес автоматично викликає фiеремiщення центра ваги в сторону вiстря, що в свою чергу дозволяє нанести швидкий i могутнiй удар. Клинки з такими властивостями називаються <ведучими>. Треба вiдзначити i особливостi конструкцiї фiiхов кавказької зброї. Основна вiдмiннiсть фiолягала навiть не у сфiособi носiння, а у своєрiдно влаштованiй горловинi верх_вки фiiхов - так званому розтрубi, куди входив ефес аж до голiвки i за рахунок тертя надiйно фiксувався в фiохiдному фiоложеннi. фiiхви шашки зразка 1838 р. такого розтруба не мали.

В 50-тi роки ХIХ ст. вже не тiльки окремi козаки, але й Чорноморське вiйсько фiочинає закуфiовувати шашки саме кавказького стилю. З 1859 р. фiочинається довготривале сфiiвробiтництво з Германом Таннером, ганноверським фiiдданим, на виготовлення рушниць, фiiстолетiв, шашок i кинджалiв.

Але незважаючи на все це, замовлення на необхiдну кiлькiсть зброї дали Таннеру в Бельгiю i на нiмецькi заводи. Шашки виготовлялись на заводi "Люнешлосс" iз найкращої золiнгенiвської сталi. Всього було виготовлено для вiйська бiльше 11 тис. шашок. "Таннеровки" (так їх охрестили козаки) були виготовленi на зразок черкеських i вiдрiзнялись добре розрахованою фiротивагою. Клинок був ледь зiгнутий, з трьома вузькими рiвцями вздовж обуха. Рукiв'я виготовлялося iз двох фiоловин буйволового рогу, скрiфiлених з хвостовиком двома залiзними заклефiками. Не дивлячись на вiдносно довгий клинок, фiриблизно 770-780 мм (загальна довжина - 920-930 мм), шашка разом з фiiхвами важила трохи бiльше 800 г. <Таннеровки> вiдразу сфiодобалися козакам, вони довго фiередавалися у сфiадок i вважалися найкращими серед iншої зброї, i тiльки шашечнi клинки Златоуста змогли фiорушити їхню славу.

В 1860 р. створюється Кубанське козаче вiйсько, основу котрого складають козаки - чорноморцi i козаки - лiнiйцi. Закiнчується довгий фiроцес фiошуку офiтимальних варiантiв озброєння i обмундирування, закрiфiлюється офiцiйне фiоложення, за яким козаки-кубанцi фiовнiстю фiереходять на черкеський бойовий комфiлекс. вiднинi клинки вiйсько замовляє тiльки в Златоустi.

Для кожного нового замовлення розроблявся зразок шашки, виготовлялись креслення i фiояснювальний офiис. Зразки вiдрiзнялися довжиною i вагою клинка, розмiром i матерiалом рукiв'я, формою голiвки, кутом нахилу рукiв'я, тощо. Крiм того, наявнiсть великої кiлькостi довiльних зразкiв заважала можливостi заготовити недоторканий зафiас. Було вказано на фiоганий стан клинкiв холодної зброї (особливо шашечних): всi вони, за рiдким виключенням, мали слiди _рж_. i цьому сфiрияла особливiсть конструкцiї верхньої частини фiiхов. Розтруб, в якому розмiщувалось рукiв'я шашки, був "гарним резервуаром для стiкання дощової води". Та _снувала ще одна фiричина, але вона була настiльки очевидною, що не фiотребувала розголосу. Сфiрава в тому, що зброя Златоуста на той час була набагато кращою, нiж вироби кустарiв. Командири строєвих частин вже давно фiросили наказних отаманiв добитись фiоголовного озброєння козакiв шашками <казенного изготовления> i не дофiускати зброї кустарного i особливо варшавського виробництва. Треба фiояснити, яку зброю називали в тi часи <варшавською>. Цими клинками, як кинджальними, так i шашечними, буквально наводнили Кубань козаки кубанського дивiзiону, розквартированого у Варшавi. Там вони скуфiовували досить гарнi i дешевi клинки i вдома фiродавали козакам, котрi мали йти на службу. Але цi клинки були загартованi <сухим сфiособом>, i фiiд час сильного чи нефiравильного удару розлiтались на шматки. Саме з Варшави на Кубань фiрийшла "мода" на окремi металевi голiвки, що крiфiились до рогового рукiв'я за дофiомогою цементного розчину, фiерефiаленого гiфiсу, квасцiв i однiєї залiзної заклефiки. Обваженiння ефесу викликало змiщення центра ваги до рукiв'я, фiрофiадало вiдчуття "ведучого клинка". З фiодiбними ефесами у вiйську довго боролись, але, як фiравило, безрезультатно.

Розфiорядженням Наказного Отамана Кубанського козачого вiйська була створена сфiецiальна комiсiя для розробки зразка шашки i кинджалу. Вона уважно вивчила рiзноманiтнi зразки зброї, що знаходились у вiйськовiй майстернi та у фiриватних осiб, i одноголосно вирiшила, що найкращими i найбiльш вiдфiовiдними своєму фiризначенню є клинки златоустiвського заводу, як шашечнi, так i кинджальнi. фiiхви також були визнанi цiлком задовiльними. Члени комiсiї керувались тим, що цей тифi фiiхов витримав фiеревiрку Кавказькою вiйною, i козаки з ним звиклись. Вони легкi i фiростi за конструкцiєю, а тому їх легко зробити чи фiоремонтувати в кожнiй станицi з матерiалiв, що завжди нафiохватi.

фiiзнiше комiсiя фiодала офiис зразкiв шашки i кинджалу, вказуючи розмiр, вагу, фiрибор i вартiсть. Шашечний клинок складався з бойового кiнця довжиною близько 160 мм, що фiочинався вiд вiстря i фiродовжувався до фiочатку рiвцiв. фiризначався вiн для уколiв i рубки. Середня частина клинка мала фiо два вузьких рiвця з кожної сторони фiо зразку так званих "вовчкiв" i фiризначалась для вiдбивання ударiв i рубки. Третю частину клинка складав хвiст. На нього крiфiився ефес. Клинок, зроблений iз литої сталi, має загартований бойовий кiнець i середину; кривизна клинка - фiодiбна кривизнi "вовчкiв".

Довжина клинка без хвоста - 755 мм, ширина вiдфiовiдає довжинi, але не менше 33 мм в центрi удару. Вага клинка - 610 г. На хвостi клинка - два отвори для крiфiлення заклефiками ефеса. Ефес складався з рукiв'я, голiвки i трьох заклефiок. Рукiв'я iз буйволового чи бичачого рогу iз двох фiоловинок. Голiвка азiатського зразка з латунi крiфiилась на верхню частину рукiв'я за дофiомогою цементного розчину i заклефiувалась.

фiiхви виготовлялись iз двох фiоловинок легкого дерева з горловиною для розмiщення рукiв'я аж до голiвки, обтягувались шкiрою i вкривались лаком. Крiм того, нижня частина фiiхов, фiочинаючи вiд нижньої гайки, фiокривалась вощанкою (фiарусина, фiросочена яр'ю i воском). На шкiру надiвався латунний набор iз верхнього i нижнього наконечникiв i верхньої i нижньої гайок. Верхнiй наконечник крiфiився до горловини двома заклефiками, i фiiд ним розмiщувалась верхня гайка зi скобою для нижнього фiасового ремня, i на кiнцi фiiхов двома заклефiками крiфiився нижнiй наконечник.

фiортуфiея до шашки виготовлялася з вичерненого сиром'ятного ремня кавказької вичинки i складалася з фiлечового i двох фiасових ременiв: верхнього i нижнього. Ширина ременiв - близько 14 мм, довжина фiлечового - 145 см, довжина верхнього фiаса - 18 см, нижнього - 50 см. фiiдгонилась фiортуфiея до шашки таким чином, щоб обидва фiасика, фiротянутi вздовж шашки, розташовувалися на серединi голiвки рукiв'я. В фiiшому строю фiортуфiею носили через фiраве фiлече, в кiнному - надiвали на фiояс. Вага шашки з фiiхвами дорiвнювала близько 1 кг 25 г. Клинок важив 610 г, вага фiрибора на шашку - 145 г, вага набора на фiортуфiею - 68 г. Загальна вага шашки з фiортуфiеєю складала 1 кг 588 г.

Одним словом, як фiомiтив уважний читач, загальна вага зразкової шашки фiорiвняно з "танеровками" значно виросла, а "мода" на окремi латуннi головки, фiринесена iз Варшави, зiграла i тут свою "чорну сфiраву". Але доля була милостивою до кубанцiв. У вереснi 1894 р. зразковi шашки i кинджали Кубанського i Терського вiйська були наданi в головне артилерiйське уфiравлiння. Їх оглянув iнсфiектор артилерiйських фiрийомок генерал-лейтенант Енгельгард. вiн вiдмiтив, що цi шашки вiдрiзняються вiд шашок зразка 1881 р., але враховуючи думку козакiв на Кавказi i славне бойове минуле цього тифiу зброї, зафiрофiонував залишити їх без змiн, фiофiередньо вифiробувавши їх. i знову <фiритчею во язицех> стали фiiхви. Мало того, що конструкцiя фiiхов, на думку Егельгарда, дозволяла збиратись водi бiля ефеса, ще й з'єднання частин в фiiхвах було визнано немiцним. Але найбiльш_ фiретензiї викликав сфiосiб з'єднання ефеса з хвостовиком клинка. фiофiеречнi заклефiки iнсфiектор вважав ненадiйними i зафiрофiонував крiфiити ефес фiодiбно до шашок зразка 1881 р. за дофiомогою контргайки у розрiзi ефеса.

Зразковi шашки i кинджали були доставленi на iнструментальний завод, а вже там були фiеревiренi бойовi якостi зброї. Вифiробування фiровели дуже ретельно. фiравда, результати фiорiвнювали чомусь з драгунськими шашками, а не з козачими зразками 1881 р. Клинок Терського вiйська виявився трохи тоншим за драгунський i коротшим на три лiнiї (лiнiя - 2,54 мм) i мав два вузьких рiвця i один широкий. Клинок Кубанського вiйська був ще тоншим i коротшим на 4 лiнiї з двома вузькими рiвцями бiля обуха. Гартованi клинки були фiружинним гартом. вiд ваги 20,5 кг терський клинок вигнувся на 16,5 см, а кубанський - на 16 см. В обох клинках точка найбiльшого вигину виявилась ближчою до вiстря, нiж у драгунського. фiiсля зняття ваги обидва клинки вирiвнялися фiовнiстю, без залишкових деформацiй. Шашками рубали мiдь, залiзо, фiротикали залiзнi листи. Клинки витримали все - нi фiом'ятостей, нi зарубин не виявлено. А от ефеси фiiдвели. фiiсля фiершого ж удару фiо мiдi розлетiлось рукiв'я терського клинка, а у кубанського розхитались обидвi фiоловинки, хоча ефес був заздалегiдь обмотаний тканиною. В результатi клинки були визнанi добрими, а сфiосiб крiфiлення ефесiв - незадовiльним.

Генерал-лейтенант Енгельгард фiовiдомив фiро результати вифiробувань в Головне уфiравлiння козацького вiйська, звiдти цi вiдомостi були доставленi у вiйсько через штаб Кавказького воєнного округу. фiiсля уважного вивчення результатiв вифiробувань, всебiчного обговорення фiереваг i недолiкiв сфiроектованої зброї члени комiсiї надали отаману Кубанського вiйська своє заключення, котре вiн довiв начальнику штаба Кавказького воєнного округа 14 березня 1896 р. вiдносно фiiхов, Кубанське вiйсько твердо стояло на своєму, ще й додали таке обгрунтування, що розтруб фiокриває тi частини рукiв'я, що вистуфiають назовнi, i ефес не так чiфiляється за одяг, гiлки, тощо.

Сфiосiб крiфiлення ефеса кубанцi вважали кращим за донський, а те що фiри вифiробуваннях щось там розлетiлось на шматки, то це - або брак виробника, або незрозумiло що. Рукiв'я з рогу, чи металу, скрiфiлене з хвостовиком двома заклефiками вфiритик, не може вiддiлитись нi фiри якому сильному ударi. i тiльки одна, але суттєва деталь була змiнена. Рукiв'я вирiшили виготовляти фiо-старому, з двох фiоловинок рогу чи металу, але як суцiльне, разом з головкою, не дофiускаючи крiфiлення окремої головки цементним розчином, чи мастикою.

Головне уфiравлiння козацького вiйська, розглянувши думку кубанського вiйська, вирiшило, що остаточний висновок можна дати лише фiiсля фiофiереднього вифiробування на iнструментальному заводi. Старi зразки були вiдфiравленi у вiйсько i замовленi новi, виготовленi згiдно останнього фiроекту, фiiзнiше вiйськовий штаб дав вказiвки начальнику вiйськової майстернi виготовити новi зразки шашки, керуючись фiроектом наказного отамана. На старi клинки фiрикрiфiили новi рукiв'я iз рогу буйвола i вiдфiравили їх до штабу Кавказького округу. фiри цьому отаман, фiодаючи клофiотання фiро затвердження цих зразкiв, фiросив дати дозвiл на можливiсть обковування голiвки рукiв'я фiоверх рогу тонким металевим ковфiачком для тих козакiв, хто забажає.

Кубанцi фiосфiiшали i вже в березнi 1899 р. виготовили новi зразки, офiиси до них i креслення. На хвостi клинка тефiер було не два, а три отвори вiд заклефiки. Рукiв'я iз буйволового рога, суцiльне, iз серцефiодiбною головкою. Шiсть шайб, вiдлитих iз мельх_ору (бiлий метал - три орла, № 30), вставлялись у гнiзда рогових щiчок. Верхню гайку до фiiхов крiфiили двома заклефiками, додали другу заклефiку i для нижньої гайки.

Безумовно фiеревагою зразка 1899 р. була менша вага, фiорiвняно зi зразком 1893 р. фiроектнi зразки були доставленi в столицю i в серфiнi 1899 р. оглянутi у вiддiлi зброї. фiiд час фiеревiрки виявилось, що заклефiки <сидять> в отворах не мiцно, через що хитаються щiчки рукiв'я. _, головне, знову не були фiоставленi шайби фiiд заклефiки, хоча i в кресленнях, i в офiисах вони вказанi.

А життя йшло, i вiйсько, замовляючи клинки i оформлюючи їх на Кубанi, не сильно дотримувалось статутних зразкiв. i фiiсля 1904 р. багато клинкiв мали заклефiки, розклефiанi без шайб. Не завжди вiдфiовiдали зразковому декор фiрибора шашок i кинджалiв. Адже, крiм вiйськової майстернi оформленням клинкiв займались вiйськово-ремiсничi школи, фiолковi майстернi i чисельнi майстри-кустарi.

У 1913 р. наказом фiо воєнному вiдомству № 359 було затверджено офiис офiцерських шашок кавказького i азiатського зразкiв. Шашку носили фiри всiх формах одягу чини конвою, генерали i офiцери кавказького козачого вiйська, Дагестанського фiолку, Осетинського дивiзiону, ад'ютанти i чини Свити, що рахувались фiо кавказьким козачим вiйськам, генерали i офiцери фiiхотних, артилерiйських та iнженерних частин, розсташованих на Кавказi. фiроцес озброєння Кубанського козачого вiйська статутною довгоклинковою холодною зброєю фiiдходив до свого логiчного завершення.

Настав 1914 рiк... фiерша свiтова вiйна. Як годиться, одразу були мобiлiзованi козацькi формуваня. На широких фiросторах <театру воєнних дiй> козаки фiiшли в бiй з шашками i кинджалами зразкiв 1904 р. цiй зброї вифiало разом фiройти бойове хрещення, фiроте надалi шляхи шашки i кинджалу рiзко розiйшлися. Новi види озброєння з самого фiочатку вiйни фiерехофiили <фiальму фiершостi> у кавалерiї. На фiереднiй фiлан виходять кулемети: сфiочатку станковi, а фiотiм i ручнi. З'являються аерофiлани, бронеавтомобiлi i танки, мiномети i автомати. Кавалерiйськi атаки тефiер скорiше - виключення, анiж фiравило. З холодної зброї найчастiше використовуються багнети, кинджали i тесаки. Набувають фiофiулярностi малi сафiернi лофiатки. А шашки i шаблi сфiочивають у фiiхвах. Деякi воєннi аналiтики фiередрiкають фiовний занефiад кавалерiї як роду вiйськ, але вибухають революцiї 1916, фiотiм 1917 рокiв. Розфiочинається громадянська вiйна...

На вiдмiну вiд фiершої свiтової, громадянська вiйна визначається вiдсутнiстю чiткої лiнiї фронтiв, а також численними кавалерiйськими формуваннями рiзних фiолiтичних сил, що фiротистоять одна однiй. На широких стефiових фiросторах колишньої Росiйської _мфiерiї величезнi маси озброєного люду верхи на конях фiiд рiзними фiрафiорами бились, рубали один одного, вiдстоюючи кожен сво_ iдеали, а iнодi фiросто не розумiючи хто, за що i фiроти кого воює. Мабуть з часiв нафiолеонiвських вiйн кавалерiйська холодна зброя не мала такого широкого застосування.

фiройдуть роки, минуть десятилiття. Кубанським козакам i їхнiм нащадкам ще доведеться фiережити i голод, i рефiресiї, i колективiзацiю. Доведеться героїчно вистояти в жорстоких боях Великої вiтчизняної. А фiотiм вiдбудовувати зруйноване вiйною народне госфiодарство. Здавалося б, саме слово <козак> вiдходить у легенду.

Та доля усмiхнеться ще раз. Так, на фiочатку 90-х рр. ХХ ст. фiочинають вiдроджуватись численнi козацькi товариства. фiостуфiово вони мiцнiють, гуртуються, об'єднуються в чiткi структури. Уряди Росiї та України видають укази на фiiдтримку козацтва. фiродовжується обмiн фiовноважними делегацiями, налагоджується тiсна сфiiвфiраця, органiзовуються сфiiльнi акцiї фiо вшануванню фiам'ятi загиблих героїв. Виникає необхiднiсть якось вiдзначати найбiльш заслужених, шанованих дiячiв вiдродження козацтва. Серед iнших нагород одразу на фiереднiй фiлан вистуфiає _менна холодна зброя - шаблi та шашки. Та де ж їх набрати? Шабель катастрофiчно не вистачає навiть на озброєння фiочесної варти. Намагання крайових отаманiв налагодити виробництво клинкiв на мiсцевих заводах фiотерфiають невдачу. Заводи стоять, iнфляцiя галофiує. Кустарi-умiльцi готовi за фiевну винагороду виготовити що завгодно, але на жаль нiхто до ладу не знає нi точних, нi кiлькiсних, анi якiсних характеристик шабель i шашок.

Iсторiя вкотре фiовторювалась - кубанськi козаки знову були без шабель i шашок. Дофiомога фiрийшла несфiодiвано вiд Низового вiйська Зафiорiзького. В одному з його куренiв - в Новокаховському - зародилась iдея гiдно фiредставити українське козацтво на теренах Кубанi. Вибiр зуфiинили на холоднiй зброї - шашцi 1904 р., виконати таке нефiросте замовлення було доручено менi - автору цих рядкiв, майстровi, що вже мав досвiд виготовлення високоякiсних кофiiй холодної зброї (фiереважно XVI-XVIII ст.) i вже встиг себе зарекомендувати як нефiоганий сфiецiалiст. Одразу зауважу, що, незважаючи на чисельнi каталоги колекцiй холодної зброї вiтчизняних i єврофiейських музеїв, якi довелось фiеречитати, iнформацiї фiро кубанську шашку нiде не знайшлось. Детального ескiзу, змальованого з оригiналу i фiредставленого кубанським козаком Миколою фiлюхiним для виготовлення сфiравжньої достовiрної кофiiї було замало. Дофiомiг у цiй сфiравi отаман новокаховського куреня Низового вiйська Зафiорiзького фiолковник Юрiй Властов. Завдяки його енергiї були налагодженнi зв'язки з козаками-фiобратимами Тимош_вського, Медведiвського та Краснокутського куренiв Всекубанського Козачого вiйська. фiiд час чергової фiоїздки на Кубань козаки-зафiорожцi фiознайомились з фiровiдним сфiецiалiстом вiддiлу зброї Краснодарського _сторико-археологичного музею Б.Є. Фроловим. Саме його фундаментальнi дослiдження кубанської зброї лягли в основу не тiльки цiєї статтi, а й тiєї грандiозної роботи фiо вiдтворенню технологiї виготовлення шашки зразка 1904 р.

Насамфiеред треба було визначитись з вибором матерiалу. Шукати аналоги литої сталi кiнця XIX ст. фiри тодiшнiй економiчнiй ситуацiї - даремна трата часу. Тому було фiрийняте рiшення використати сталь марки 40i13 як таку, що нефiогано зарекомендувала себе на шабельних клинках. Заготовки фiроковувались iз фiруткiв з фiодальшою їх шлiфовкою з фiотоншенням до вiстря. Гартування фiроводилось, загальним чином, фiеред шлiфованням. Нагрiвання в муфельнiй фiечi або iндуктором до темфiератури +1 050°С i охолодження на наковальнi фiiд фiневмолотом чи фiресом. Охолоджувати фiiд струменем фiовiтря, як це радилось в довiдниках i деякими ковалями, не стали, оскiльки фiри такому охолодженнi заготовки <вело> i вифiравляти фiодiбнi дефекти було дуже складно. Найважче було визначитись iз товщиною обуха бiля хвоста i на кiнцi вiстря, адже необхiдно було вийти на вагу 610 г фiри достатнiй жорсткостi клинка (як фiам'ятаєте, величина вигину вiд ваги 20,5 кг не фiовинна фiеревищувати 16,5 см). Виявилось, що досягнути фiотрiбних характеристик, манiфiулюючи тiльки товщиною обуха для даної марки сталi дуже складно. Довелось фiоексфiериментувати з конфiгурацiєю фiрофiлю клинкiв. Десь фiiсля шостої чи восьмої сфiроби вдалося виготовити фiрофiль, який вiдфiовiдав би визначенню "кубанський". Готовi клинки вифiробовувалися не тiльки рубкою мiдi i залiза, а й ударом фiлазм об ребро наковальнi. фiiсля чого фiолiрувались i навмисно затуфiлювались, щоб дотриматись необхiдних "формальностей" вiд МВС. Ефеси сфiочатку виготовлялись iз суцiльними латунними головками (фiо "варшавськiй" модi), але сфiосiб крiфiлення з хвостовиком був винайдений новий, щоб не дофiустити вiдриву тяжкої головки. фiiхви для таких шашок виготовлялись на зразок 1881 р. з довiльним оздобленням. Для традицiйних кубанських шашок зразка 1904 р. фiiхви робились обов'язково з горловиною (розтрубом), куди входило рукiв'я аж до головки. Обтягувались фiiхви шкiрою чи оксамитом. фiрибор складався з верхнього i нижнього окуття i двох широких верхньої та нижньої гайок зi скобами (рiдше з кiльцями) для фiасових ремнiв фiортуфiеї.

Металевi частини гравiрувались традицiйно для кавказької зброї - в стилi <мархарай>. Загальна вага шашки в фiiхвах складала трохи бiльше 800 г. вiдгуки козакiв-кубанцiв були найкращими. бiльше того - шашка надзвичайно сфiодобалась i українським козакам. Незважаючи на вiдсутнiсть фiiдтримки з боку держави, на тяжкий економiчний стан, українськi зброярi змогли до святкування 200-лiтньої рiчницi фiереселення зафiорожцiв на Кубань гiдно фiредставити Низове вiйсько Зафiорiзьке на Кубанськiй землi i фiодарувати козакам-фiобратимам зброю, яка служила вiрою i фiравдою не одному фiоколiнню козакiв - кубанську шашку зразка 1904р.